(no subject)

[levkonoe]

как величественно и живописно, почему я не художник?

Посутеніло. Між Дніпром і Доном
Перун переморгнувся з Посейдоном.
Ударив грім. Пополотніли греки.
Притьмом до гнізд верталися лелеки.

Насупило. Дніпро поворонів.
Накрила греків піна бурунів.

І, пошпурлявши волею стихій,
кудись прибило к матері лихій.
Лиш завдяки прихильності Паллади,
бо був би греку тут кінець балади.

Тож бідні греки, мокрі як хлющі,
втягли човни на берег у кущі.

А де ж самим знайти тут укриття?
Громи над головою гуркотять.

І скелі ще архейської доби
стоять, немов камінні кадуби.

А злива ллє. Аж онде і печера є.
Перун об скелю чиркає вогнем.
А може, ними там і повечеряє
якийсь страшний тутешній Поліфем?

Угору греки дерлися по кручі.
З-під ніг котились камені грукучі.

В печеру темну вскочили, як в жлукто.
Хопили стін, як тонучий корми.
В печері щось завило, залулукало,
черкнуло греків кігтями й крильми!

Перун кресав об скелі блискавиці.
Тремтіло все — дерева, греки, птиці.

І ось тоді, проламуючі хащі,
три голови звернувши врізнобіч,
Змій пролетів. Вогнем дихнув із пащі.
Бо Змій літає в горобину ніч.

Так ця поява греків настрахала!
Чекали ранку, розпач огортав.
Громи гриміли. Злива не вщухала.
І у печері пугач реготав.

Грек перший вранці визирнув. Світало.
Від страху серце дуже калатало.

Уже було спокійно все довкола.
Із гнізд пташиних чувся кволий писк.
І горизонт з плечима дискобола
шпурнув у небо пурпуровий диск.

Ревли пороги. Був страшний той клекіт.
В Дніпрі стояли Кам’яні Стоги.
Богів з Олімпу марно тут і кликать,
тут владарюють інші вже боги.

Тут можна їхні обриси розгледіть —
обличчя скель похмуре і живе.
І хмарка біла, наче Леда — Лебідь
кудись туди, у Грецію пливе.

Якийсь дідок, сліпий на одне око,
пасе козу на схилі одиноко.

І грек сказав: — А може, я прогавив?
І вітер вщух, і дощик перестав.
Щось не вернувся Змій отой Триглавий,
що тут вночі над нами пролітав.

— Та прилетить, — сказав дідок. — Ще рано.
А ти не бійсь. Пішов десь до чопа.
Змій бореться лише з богатирями.
Таких, як ти, цей Змій тут не чіпа.

Ни разу еще мне не удалось прочесть всю поэму от начала до конца за один раз. Приходится отдыхать, так там много прекрасного.